Аванс не выдали и работник потратил свои средства на хознужды — облагать или не облагать, вот в чем вопрос (налоговики потребовали облагать такие выплаты)? Как все оформить так, чтобы не было оснований облагать НДФЛ?

11.04.2018г.

Налоговики требуют начислять НДФЛ, если работник потратил свои средства на хознужны для предприятия (купил для предприятия товары, услуги) без получения аванса в подотчет. Насколько обоснованы такие требования?

По нашему мнению, выводы налоговиков необоснованы. Объясним почему.

Во-первых, позиция ряда госорганов сводится к тому, что в таких ситуациях работник не получает доход.

По мнению НБУ (письмо от 14.09.2016 г. № 18-0005/76945) эту операцию необходимо рассматривать в рамках гражданского законодательства, а именно ст. 1158 — 1160 ГКУ (выполнение поручения работником), которыми предусмотрено возмещение расходов предприятием, в случае если приобретенные товары своевременно и в полном объеме оприходованы и отражены в бухгалтерском учете предприятия. Споры, которые возникают между предприятием и работником относительно возмещения таких расходов, решаются в судебном порядке.

По мнению Минсоцполитики (от 14.09.2016 г. № 13517/0/14-16/13) эту операцию следует рассматривать в рамках трудового законодательства, но только в случае, если трудовым договором установлена обязанность работника покупать товар за собственные средства со следующим возмещением этих средств работодателем. При определении срока исковой давности в случае наличия трудового спора следует руководствоваться нормами ст. 233 КЗоТ.

Как бы то ни было, данные денежные средства подлежат возмещению, но только в случае, если приобретение товара является обоснованным, подтверждено первичными документами (желательно, оформленными на предприятие), а сам товар оприходован предприятием по правилам бухгалтерского учета.

Во-вторых, товары/услуги, приобретенные работником по поручению работодателя, заведомо не принадлежат работнику, поэтому об операции купли-продажи между работником и работодателем не может быть речи.

В-третьих, НКУ не содержит понятие «доход». В связи с этим следует руководствоваться общепринятым экономическим понятием. Так, экономически, доход можно характеризовать как увеличение активов или уменьшение обязательств, приводящие к увеличению собственного капитала.

В связи с изложенным, по нашему мнению, невозможно считать «прочими доходами» работника возмещение работодателем расходов работнику, понесенных по поручению работодателя, если это подтверждено первичными документами и авансовым отчетом, утвержденным работодателем, так как при этом не происходит увеличение капитала работника. Кроме того, для подтверждения выполнения работником поручения предприятия в случаях, если предварительно не выдается аванс, рекомендуем оформлять внутренний документ (например, распоряжение руководителя, протокол совещания) в котором указывалось о поручении работнику приобрести (оплатить) товар либо услуги.

Аудитор Сергей Гонтаровский

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 23.02.2018 р. N 765/6/99-99-12-02-03-15/ІПК

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року N 148.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або підзвіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 Кодексу (пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Разом з тим до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема:

сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до п. 170.9 ст. 170 Кодексу (пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);

інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Порядок оподаткування суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутої у встановлений строк, визначено п. 170.9 ст. 170 Кодексу, відповідно до п. «б» пп. 170.9.1 якого податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 Кодексу терміну, є особа, що видала таку суму під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, — у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Крім того, доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

Так, згідно із пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс. (ст. 167 Кодексу), і ставку військового збору 1,5 відс. (пп. 1.3 п. 16¹ підрозд. 10 розділу XX Кодексу).

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» базою нарахування єдиного внеску для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичної особи на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Враховуючи викладене, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку від роботодавця під звіт за умови дотримання усіх вимог, встановлених п. 170.9 ст. 170 Кодексу.

Разом з тим, оскільки фізичною особою (працівником) придбання товарів для потреб юридичної особи здійснено за рахунок власних коштів, тобто юридичною особою (працедавцем) попередньо не видавалися кошти під звіт, то сума коштів, виплачених такій фізичній особі за вказані товари, включається до її загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інші доходи та оподатковується на загальних підставах. При цьому зазначена сума коштів не є базою нарахування єдиного внеску.

Згідно з Довідником ознак доходів у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 N 4, інші доходи відображаються під ознакою доходу «127».

У відповідності до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

____________