Отмена ХКУ – последствия для финансовой деятельности предприятий и предпринимателей, для бухучета и налогообложения

28.07.2025

B2BConsult – Всеукраїнський онлайн сервіс консультацій з законодавства

Рівно через місяць із 28 серпня 2025 року Господарський кодекс піде в історію. Починаючи з цієї дати бізнес буде вести діяльність без Господарського Кодексу України (ГКУ). Як це може вплинути на фінансову діяльність, на бухоблік та оподаткування.

28 лютого 2025 року набрав чинності Закон України N 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб» (далі — Закон України N 4196-IX), який вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності, і визнає ГКУ таким, що втратив чинність. Таким чином, норми ГКУ втратять чинність з 28 серпня 2025 року.

Скасування ГКУ має серйозні наслідки для бізнесу, оскільки ГКУ передбачав низку юридичних термінів і вимог, які не були закріплені в інших нормативно-правових актах.

СКОРОЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ФОРМ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

Такі організаційно-правові форми (ОПФ), як приватне підприємство, державне (казенне, комерційне, некомерційне) підприємство, комунальне (комерційне, некомерційне) підприємство, спільне комунальне підприємство, дочірнє підприємство, іноземне підприємство, підприємство об’єднання громадян (релігійної організації, профспілки) та підприємство споживчої кооперації, скасовано.

Суб’єктів господарювання з відповідною організаційно-правовою формою чекають такі наслідки:

1) підприємства державної власності мають бути реорганізовані в ТОВ та АТ протягом перехідного періоду під загрозою подальшого припинення та передання їхніх активів у фонд державного майна;

2) підприємства приватної форми власності не матимуть відповідальності за нереорганізацію.

Діяльність таких підприємств буде регулюватиметься Законом про ТОВ. Проте в перехідний період — лише в частині, яка не врегульована їх статутами. Далі, коли такий перехідний період закінчиться, положення статутів, які будуть суперечити Закону про ТОВ, вважатимуться недійсними.

Перехідний період для дії положень статутів, що суперечать Закону про ТОВ, — 3 роки після 28.08.2025. Тобто починаючи з 28.08.2025 три роки ці підприємства будуть керуватися у своїй діяльності перш за все власним статутом (навіть якщо він суперечить Закону про ТОВ), і до 28.08.2028 у вказаних підприємств є трохи часу для приведення своїх статутів у відповідності із Законом про ТОВ.

Рекомендуємо за 3 роки привести статут до норм, які відповідають Закону про ТОВ, щоб через три роки не виникало проблем у діяльності підприємства. При цьому, на нашу думку, підприємствам приватної форми власності (ПП, ДП и т.д.) формально можна не змінювати ОПФ при держреєстрації нового статуту, але важливо щоб нова редакція статуту відповідала Закону про ТОВ. Можливістю залишитися у старій ОПФ захочуть скористатися ті, хто не бажає по якимось іншим причинам виконувати вимоги законодавства, які виникають при реорганізації (зміна ОПФ це теж є реорганізацією — перетворенням, а тільки зміна статуту у нову редакцію формально не є реорганізацією). Наскільки це можливо покаже практика реєстрації статутів в новій редакції.

МОЖЛИВІСТЬ ВИКОНАННЯ ФУНКЦІЙ ДИРЕКТОРА БЕЗ НАРАХУВАННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

Відповідно до ч. 2 ст. 65 ГКУ власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Схожа норма міститься у ч. 4 ст. 128 ГКУ, відповідно до якої громадянин здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом.

Із втратою чинності ГКУ у приватних підприємств виникнуть аналогічні питання, як у ТОВ, із управління поточною діяльністю підприємства засновником (одним з засновників) без нарахування заробітної плати. Ні ЦКУ, ні Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 р № 2275-VIII не передбачають права ТОВ працювати без виконавчого органу: одноосібного (директор) або колегіального (дирекція). Ну а сама наявність такого органу, а також особи, що виконує певні функції по керівництву діяльністю підприємства, по ідеї, вимагає укладення з ним трудового або цивільно-правового договору і виплати зарплати.

Модельний статут ТОВ також не передбачає можливості вибору варіанту управління підприємством засновником. Єдиний варіант, але не 100-відсотквий, який ми можемо рекомендувати підприємствам, у яких засновник виконує функції директора без нарахування зарплати – це передбачити в статуті пряму можливість управління підприємством засновником, спираючись на те, що Законом про ТОВ прямо не заборонена така можливість.

ДИВІДЕНДИ

Приватні підприємства втратять можливість нараховувати дивіденди за періоди, менш чим квартал, якщо така можливість безпосередньо не передбачена статутом (п.3 ст.26 Закону про ТОВ). Зараз деякі суб’єкти користуються можливістю виплачувати дивіденди щомісячно виключно на підставі рішення учасника. Рекомендуємо компаніям, у яких не прописана ця норма в статуті, доповнити її.

УКЛАДЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ДОГОВОРІВ, ВИРІШЕННЯ СПОРІВ, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

А) Істотні умови договору.

Наразі питання укладення, зміни та розірвання господарчого договору регулюється ГКУ та ЦКУ.

Відповідно до статті 181 ГКУ господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦКУ, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачений статтею 188 ГКУ.

З дати визнання ГКУ таким, що втратив чинність, усі ці питання будуть регулюватися виключно ЦКУ, якщо інше не передбачено законом (КМУ, органи державної влади, уповноважені Кабінетом Міністрів України або законом, можуть рекомендувати орієнтовні умови договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках — затверджувати типові договори).

Важливим аспектом є визначення істотних умов договору. Згідно зі ст.638 ЦКУ, такими умовами є лише предмет договору, умови, визначені законом як істотні для певного виду договорів, або ті, які одна зі сторін вважає важливими. Це дозволяє уникнути автоматичної недійсності договорів через відсутність додаткових формальних умов, характерних для ГКУ.

Наприклад, якщо в договорі не вказані строки виконання зобов’язань, відповідно до ст.530 ЦКУ, це не призводить до його недійсності. В таких випадках кредитор має право вимагати виконання зобов’язання в будь-який час, а боржник зобов’язаний виконати його у 7-денний строк від моменту пред’явлення вимоги, якщо інше не передбачено договором чи законодавством. Це положення забезпечує правову визначеність і дозволяє сторонам уникати спорів, які виникали через жорсткі формальні вимоги ГКУ.

Ціна як істотна умова договору була однією з найбільш формалізованих вимог у ГКУ. Відповідно до ст.189 ГКУ, ціна мала бути зазначена у гривнях, і це створювало труднощі для бізнесу, особливо в умовах коливань валютного курсу. Додатково до цього ст.198 ГКУ встановлювала жорсткі вимоги щодо виконання грошових зобов’язань у господарських відносинах, зокрема їх обов’язкове вираження в гривнях. У ній зазначалося, що грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, коли це прямо дозволено законодавством. Це створювало обмеження для бізнесу, враховуючи, що використання та «прив’язка» сторін до іноземної валюти вже є стандартною практикою.

Цивільний кодекс передбачає значно більш гнучкий підхід. Згідно зі ст.632 ЦКУ, ціна встановлюється за домовленістю сторін. Якщо ж ціна не зазначена в договорі, вона визначається на основі звичайних ринкових цін, що склалися на аналогічні товари, роботи чи послуги. Такий підхід дозволяє сторонам зосередитися на суті домовленостей, а не на формальних вимогах. Також, на нашу думку, з 28.08.2025 у підприємств з’являється можливість вказувати в договорах з іншими резидентами ціну в іноземній валюти (якщо ціна не регулюється іншими нормативними актами).

Додатково ст.691 ЦКУ передбачає можливість зміни ціни товару залежно від показників, що зумовлюють ціну товару, куди також можна віднести і коливання курсу валют на момент передачі або отримання товару.

Крім цього, звертаємо увагу, що окремі специфічні господарські договори, такі як договори поставки, контрактації, енергопостачання, бартер, агентський договір, врегульовували саме положення ГКУ, та вони не мають повноцінного дублювального регулювання в ЦКУ, і, відповідно, після 28.08.2025 у підприємств будуть більше можливостей при укладанні вказаних договорів.

Б) Договори оренди. У ГКУ, на відміну від ЦКУ, передбачається, що під орендною платою розуміється фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГКУ). Це визначення іноді породжувало суперечки щодо того, чи можна, наприклад, визначити орендну плату у вигляді якої-небудь формули, враховуючи таким чином, зокрема, відшкодування комуналки, як гнучку частку орендної плати. Зі зникненням ГКУ таких суперечок більше не виникатиме: розмір орендної плати може розраховуватися по формулі, у вигляді відсотків (наприклад, від доходів чи витрат) або бути гнучким в залежності від умов договору оренди.

ГКУ дозволяв не посвідчувати нотаріально договори оренда автотранспорту у ФОПів (про що свідчать рішення Верховного суду). Скоріш за все, після скасування ГКУ, знову з’явиться необхідність нотаріально посвідчувати договори оренди транспорту з ФОПами (зараз нотаріальне посвідчення потребують тільки договори з фізособами, які не є підприємцями).

В) Попередні договори. Для попередніх договорів ГКУ встановлює необхідність укласти основний договір протягом одного року з моменту укладання попереднього договору. ЦКУ (див. ч. 1 ст. 635 ЦКУ) ж таких конкретних строків не встановлює. Тож якщо плануватимете укладати попередній договір, то краще передбачати прямо строк укладання основного договору.

Г) Претензії. Із втратою чинності ГКУ зникає і законодавче врегулювання досудового порядку реалізації господарсько-правової відповідальності – претензій. Тому рекомендуємо такий порядок передбачати в договорах аналогічно нормам глави 64 ГКУ, якщо сторони бажають застосовувати претензії до того, як звертатися до суду (виключенням з цього є випадки, коли такий порядок передбачено спеціальними нормативними актами для окремих господарських операцій).

Д) Пеня. Питання нарахування пені за порушення грошових зобов’язань тепер будуть врегульовані у ст.549 ЦКУ: «Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені».

ПІДПРИЄМНИЦТВО

Передбачається чітко розмежувати господарську діяльність на підприємницьку, тобто ту, яка має на меті отримання прибутку, і некомерційну (тобто неприбуткову) згідно абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 4196, у зв’язку з чим може змінитися підхід при віднесенні деяких суб’єктів до неприбуткових організацій.

Суб’єктами господарювання є:

господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до ЦКУ, підприємства, а також інші юридичні особи, які провадять господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
громадяни України, іноземці й особи без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Поділ суб’єктів господарювання відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону № 4196 відбуватиметься на такі категорії:

Категорія	Кількість працівників, осіб	Дохід, млн євро	ФОП	Юрособа
Мікропідприємництво	до 10	до 2	+	+
Мале підприємництво	до 50	до 10	+	+
Велике підприємництво	понад 250	понад 50	–	+
Середнє підприємництво	решта, що не належать до жодної з категорій		+	+

Звертаємо увагу, що ці критерії не співпадають з критеріями, викладеними у п.2 ст.2 Закону про бухоблік, тому вони не будуть застосовуватися в цілях складання фінзвітності і визначення обов’язковості проведення незалежного аудиту.

ДЕРЖАВНЕ МАЙНО

А) Користування державним майном. Раніше деякі підприємства користувалися державним та комунальним майном на правах господарського відання або оперативного управління.

Законом введено право узуфрукта як особистого безоплатного володіння і користування державним та комунальним майном, що замінює попередні правові режими. На нашу думку, для державних і комунальних підприємств це в цілому нічого не змінює, крім назви «господарського відання або оперативного управління» на «узуфрукт». Ця зміна носить формальний характер і направлена на адаптацію до європейського законодавства.

Б) Оприлюднення звітності та обов’язкової інформації державних підприємств. Законом внесено суттєві зміни в обсяг інформації, яка оприлюднюється комунальними, державними підприємствами та товариствами, більшість часток в яких належить державі, державного сектору на своєму веб-сайті. Відповідальність за дотримання цих правил несуть керівники зазначених підприємств.

В) Значні правочини державних підприємств.

Закон визначає «значний правочин» як операцію, вартість якої перевищує 10% активів підприємства (за даними останньої фінансової звітності). Він підлягає погодженню наглядовою радою підприємства або, у випадках, передбачених законом, власником підприємства (державним органом управління).

Якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом угоди, становить від 10% до 25% вартості активів підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, рішення про її погодження приймається наглядовою радою (у разі її утворення) або власником (державним органом управління).

Якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг становить більше 25% вартості активів – рішення приймається власником (державним органом управління).

При цьому, забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від узгодження рішень про вчинення значного правочину. Значний правочин, вчинений з порушенням цих вимог може бути визнаний судом недійсним.

Аудитор Сергій Гонтаровський

Аудиторская фирма «Триада»
т. (050) 39-50-416, www.auditor.od.ua