Многоканальный [050] 73-73-000 Все контакты
Многоканальный [050] 73-73-000 Все контакты

Льгота по НДС с транзитными грузами только к договорам с грузовладельцами — в данном случае решение суда касается только услуг за доступ к причалу АМПУ, но такое впечатление, что хотят лишить льготы по НДС все прочие услуги, оставив только льготу на непосредственно услуги по перевозке

08.08.2017г.


 

 

Компании, которые применяют льготу по НДС на основании п.197.8 НКУ нужно обратить внимание на это постановление Верховного суда, поскольку в нем суд, не долго думая, «рубанул» по льготе большинства транспортных компаний и других предприятий, которые не начисляли НДС на услуги, связанные с транспортировкой транзитных грузов.

Вы можете убедиться в этом сами:

«Отже, застосування пункту 197.8 статті 197 ПК можливо до правовідносин, предметом яких є надання послуг, пов’язаних із транзитним перевезенням вантажів, однією зі сторін договору, на підставі якого надаються такі послуги, повинен бути вантажовласник (отримувач транзитних послуг).»

Но на практике обычно услуги с транзитным грузом предоставляются не непосредственно собственнику груза, а как минимум экспедитору.

Возникает прежде всего вопрос, как быть далее, можно ли применять льготу далее или нет?

Сразу скажем, не все так однозначно и не «все пропало..», поэтому в каждом отдельном случае, нужно проводить анализ ситуации и разбираться индивидуально.

 

Аудитор Сергей Гонтаровский

 


 

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 26 квітня 2017 року

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: головуючого — Жайворонок Т. Є., суддів: Берднік І. С., Ємця А. А., за участю представника: державного підприємства «Адміністрація морських портів України» — Б. Г. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Южненської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту «Южний») (далі — ДП «Адміністрація морських портів України») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 05 грудня 2016 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2016 року та рішення господарського суду Одеської області від 02 серпня 2016 року у справі N 916/1288/16 за позовом ДП «Адміністрація морських портів України» до державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» (далі — ДП «Морський торговельний порт «Южний») про стягнення 203784,93 грн., встановила:

У травні 2016 року ДП «Адміністрація морських портів України» звернулося до суду з позовом до ДП «Морський торговельний порт «Южний» про стягнення 203784,93 грн. — заборгованості за договором від 24 грудня 2015 року N УП-414/109-П-ЮЖФ-15 про забезпечення доступу портового оператора до причалів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у порушення пунктів 2.3.16, 3.4 договору відповідач відмовився від оплати виставлених рахунків із донарахування ПДВ у наведеному розмірі. Позивач зазначив, що надана ним послуга входить до Переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб’єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2013 року N 405, тому відповідач як портовий оператор не звільняється від сплати ПДВ.

ДП «Морський торговельний порт «Южний», заперечуючи проти позову, послалося на те, що діяльність, пов’язана з перевезенням (переміщенням) вантажів транзитом через митну територію України звільняється від оподаткування ПДВ, тому обов’язку сплатити виставлені рахунки на спірну суму у нього не виникло.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02 серпня 2016 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 05 грудня 2016 року зазначені судові рішення залишено без змін.

У заяві про перегляд Верховним Судом України судових рішень у справі N 916/1288/16, з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК), ДП «Адміністрація морських портів України», посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 197 Податкового кодексу України (далі — ПК), статті 21 Закону України «Про морські порти України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 червня 2013 року N 405, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування заяви надано копію постанови Вищого господарського суду України від 07 грудня 2016 року у справі N 916/1427/16, в якій, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми права при вирішенні спору у подібних правовідносинах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявника, перевіривши наведені ДП «Адміністрація морських портів України» обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 24 грудня 2015 року між ДП «Адміністрація морських портів України» (адміністрація) і ДП «Морський торговельний порт «Южний» (портовий оператор) укладено договір N УП-414/109-П-ЮЖФ-15, відповідно до умов якого адміністрація зобов’язалась забезпечити доступ портового оператора до причалів N 5, N 6, N 7, N 8, N 9, N 38, що перебувають у господарському віданні адміністрації, а портовий оператор зобов’язався сплатити адміністрації за доступ до причалів. Послуга надається з метою забезпечення виконання портовим оператором навантажувально-розвантажувальних робіт із використанням причалів у межах паспортних довжини та ширини (пункт 1.1).

Пунктом 2.3.16 договору передбачено, що портовий оператор зобов’язаний здійснювати оплату за забезпечення доступу до причалів в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.

За змістом пунктів 3.1, 3.3 договору нарахування плати за послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалів, що перебувають у господарському віданні адміністрації, здійснюється за тарифами відповідно до вимог чинного законодавства України. Для нарахування плати портовий оператор надає адміністрації протягом 2 робочих днів після завершення обробки суднової партії інформацію та документи, передбачені додатком N 2 до договору. Адміністрація виставляє рахунок по кожній судновій партії протягом 3 робочих днів із дати отримання від портового оператора документів та інформації, передбачених додатком N 2 до договору. Нарахування ПДВ здійснюється згідно з чинним законодавством.

Договір набирає чинності з 01 січня 2016 року і діє до 31 грудня 2016 року включно. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (пункти 7.1, 7.2 договору).

На виконання умов договору позивачем у період із січня 2016 року по квітень 2016 року було виставлено відповідачу рахунки від 31 січня 2016 року N А20033, від 15 лютого 2016 року N А20097, від 29 лютого 2016 року N А20143, від 21 березня 2016 року N А20197, від 21 березня 2016 року N А20198, від 25 березня 2016 року N А20008/1, від 28 березня 2016 року N А20214, від 28 березня 2016 року N А20215, від 31 березня 2016 року N А20225, від 06 квітня 2016 року N А20260 та від 06 квітня 2016 року N А20261 на загальну суму 1018924,63 грн., без урахування ПДВ.

15 лютого 2016 року позивач на підставі статті 52 ПК звернувся до Державної фіскальної служби України про надання податкової консультації з питання, чи є об’єктом оподаткування ПДВ послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу для здійснення процесу навантаження або вивантаження із залученням засобів, що перебувають у власності або використовуються портовим оператором для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт із вантажем, який знаходиться у митному режимі транзиту.

Державна фіскальна служба України у листі від 06 квітня 2016 року N 766816/99-99-19-03-07-15 надала позивачу відповідь, де зазначила, що здійснення портовим оператором навантажувально-розвантажувальних робіт із транзитними вантажами звільняється від оподаткування податком на додану вартість, оскільки такі послуги є пов’язаними з перевезенням (переміщенням) вантажів транзитом через митну територію України. Послуги із забезпечення оператору доступу до причалу для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт з транзитними вантажами не є такими, що безпосередньо пов’язані з перевезенням вантажів транзитом через митну територію України, а тому операції платників податку з їх постачання звільненню від оподаткування не підлягають і оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 %.

У подальшому на підставі цього роз’яснення позивач відкоригував рахунки на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалів при перевантаженні транзитних вантажів, і донарахував відповідачеві 20 % ПДВ на загальну суму 203784,93 грн. і 26 квітня 2016 року направив відповідачеві лист, додатком до якого є рахунки і відповідні акти коригування здачі-прийняття послуг.

Відповідач відмовився здійснити оплату скоригованих рахунків у частині донарахування ПДВ у розмірі 203784,93 грн., пославшись на положення статей 53, 197 ПК, відповідно до яких ці послуги звільняються від оподаткування як такі, що безпосередньо пов’язані з перевезенням (переміщенням) вантажів транзитом через митну територію України, що послужило підставою звернення позивача до суду з позовом.

Судові рішення про відмову в позові у справі, яка розглядається, мотивовано тим, що згідно з положеннями пунктів 197.8, 197.9 статті 197 ПК звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов’язаних із таким перевезенням (переміщенням). Звільняються від оподаткування операції з постачання послуг, що надаються іноземним та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами.

Послуга із забезпечення доступу портового оператора до причалів є обов’язковою та необхідною для здійснення транзитного перевезення вантажів через порти. Нарахування плати за послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу залежить від виконання портовим оператором навантажувально-розвантажувальних робіт. Тому з урахуванням наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних, коносаментів, вантажно-митних декларацій, договору на обробку транзитного вантажу товариства з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік», суди дійшли висновків, що операції з наданих позивачем послуг звільнені від оподаткування на підставі статті 197 ПК.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2013 року N 405 «Про затвердження переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб’єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню» лише визначено перелік послуг, що надаються у морському порту суб’єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, але не встановлено, що послуга із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, не пов’язана з перевезенням (переміщенням) вантажів транзитом через митну територію України.

Водночас, суди відхилили посилання позивача на лист Державної фіскальної служби України від 06 квітня 2016 року N 766816/99-99-19-03-07-15, зазначивши, що відповідно до положень статті 52 ПК податкова консультація не встановлює відповідну норму законодавства, а лише надає роз’яснення платнику податків з конкретної норми закону, має виключно рекомендаційний характер, не зобов’язує діяти певним чином і не є обов’язковою для виконання платником податку.

Разом із тим у справі, копію постанови в якій надано для порівняння, Вищий господарський суд України, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову ДП «Адміністрація морських портів України» про стягнення суми донарахованого ПДВ, виходив із того, що учасниками транзиту згідно зі статтею 1 Закону України «Про транзит вантажів» є вантажовласники та суб’єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які в установленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи). Для застосування пункту 197.8 статті 197 ПК при наданні послуг, пов’язаних із транзитним перевезенням вантажів, однією зі сторін договору, на підставі якого надаються такі послуги, повинен бути вантажовласник (отримувач транзитних послуг). Забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, є законодавчо самостійною та відокремленою послугою від здійснення портовим оператором навантажувально-розвантажувальних робіт транзитного або іншого вантажу, оскільки такі послуги регулюються різними нормативно-правовими актами та на підставі договорів, які є різними за своєю правовою природою, а отже, нарахування ПДВ на зазначену спеціалізовану послугу з урахуванням діючого законодавства України є обов’язковим.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, про які йдеться у заяві, Верховний Суд України виходить із такого.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ДП «Адміністрація морських портів України» про стягнення з портового оператора ДП «Морський торговельний порт «Южний» податку на додану вартість, нарахованого на спеціалізовану послугу із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні позивача.

Як передбачено частиною першою статті 19 Закону України «Про морські порти України», у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством.

Відповідно до частин першої, другої статті 21 цього Закону тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб’єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб’єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до Переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб’єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2013 року N 405, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2015 року N 483, до таких послуг з 01 січня 2016 року віднесено, зокрема, забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про погодження тарифів на спеціалізовану послугу із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України» від 14 грудня 2015 року N 1331-р погоджено встановлені Міністерством інфраструктури України в установленому порядку тарифи на спеціалізовані послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства.

Наказом Міністерства інфраструктури України «Про затвердження Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України» від 18 грудня 2015 року N 541, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 грудня 2015 року за N 1608/28053, затверджено відповідні тарифи, розрахунок плати тощо, зокрема пунктом 5 розділу 1 загальних положень передбачено, що ПДВ за надання спеціалізованої послуги нараховується та сплачується відповідно до вимог ПК.

При цьому відповідно до пункту 3.3 договору від 24 грудня 2015 року N УП-414/109-П-ЮЖФ-15, укладеного між сторонами у справі, яка розглядається, нарахування ПДВ здійснюється згідно з чинним податковим законодавством України.

Згідно із пунктом 197.8 статті 197 ПК звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов’язаних із таким перевезенням (переміщенням).

За визначенням термінів, наведених у статті 1 Закону України «Про транзит вантажів», транзит вантажів — це перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України, а транзитні послуги (роботи) — безпосередньо пов’язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо; при цьому учасниками транзиту є вантажовласники та суб’єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).

Відповідно до положень статті 7 цього Закону транзитні послуги (роботи) призначаються для споживання та використання за межами митної території України і надаються (виконуються) на підставі відповідних дво- чи багатосторонніх договорів (контрактів) між учасниками транзиту. Договори (контракти) про надання (виконання) транзитних послуг (робіт) укладаються як між резидентами і нерезидентами, так і між самими резидентами і нерезидентами, які вільно обирають комплекс транзитних послуг (робіт), їх надавачів (виконавців), а також засоби транзиту залежно від умов перевезень.

Отже, застосування пункту 197.8 статті 197 ПК можливо до правовідносин, предметом яких є надання послуг, пов’язаних із транзитним перевезенням вантажів, однією зі сторін договору, на підставі якого надаються такі послуги, повинен бути вантажовласник (отримувач транзитних послуг). Послуги, які надаються сторонніми організаціями та на підставі окремих договорів підприємству, що надає послуги, пов’язані з транзитним перевезенням вантажів, не звільняються від оподаткування ПДВ на підставі пункту 197.8 статті 197 ПК.

Забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, є законодавчо самостійною та відокремленою послугою від здійснення портовим оператором навантажувально-розвантажувальних робіт транзитного або іншого вантажу на підставі окремого договору, зокрема з вантажовласником, щодо надання відповідних послуг, з огляду на те, що ці послуги регулюються різними нормативно-правовими актами та на підставі договорів, які є відмінними за своєю правовою природою та суб’єктним складом.

За таких обставин послуги із забезпечення портовому оператору доступу до причалу для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт із транзитними вантажами не є такими, що безпосередньо пов’язані з перевезенням вантажів транзитом через митну територію України, а тому операції платників податку з їх постачання звільненню від оподаткування не підлягають і оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку.

У справі, яка розглядається, суди всіх інстанцій наведених норм чинного законодавства не врахували та дійшли передчасного висновку про безпідставність позовних вимог ДП «Адміністрація морських портів України».

У зв’язку з наведеним судові рішення, постановлені у справі, підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог статті 111 23 ГПК Верховний Суд України розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, а тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Відсутність у Верховного Суду України процесуальної можливості з’ясувати дійсні обставини справи, зокрема щодо правильності здійснення розрахунків грошових вимог, які заявлені до стягнення, перешкоджає ухваленню нового рішення, тому справа підлягає передачі на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись пунктом 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року N 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 111 16, 111 23, 111 24, 111 25 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України постановила:

Заяву державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Южненської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту «Южний») задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 05 грудня 2016 року, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2016 року та рішення господарського суду Одеської області від 02 серпня 2016 року у справі N 916/1288/16 скасувати, а справу передати на розгляд до господарського суду Одеської області.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 111 16 ГПК.

 

Головуючий Т. Є. Жайворонок
Судді: І. С. Берднік
А. А. Ємець

 

 

Аудиторская фирма «Триада»
т. (050) 73-73-000, www.auditor.od.ua