Арендную плату за землю платить в размере не меньше налога на землю, даже если договор не изменен

Это письмо (от 03.02.2015 г. N 3340/7/99-99-10-02-02-17) важно для тех, кто платит арендную плату за землю!

Налоговики решили поставить точку в вопрос уплаты арендной платы за землю, а именно: в каком размере платить арендную плату, если налог на землю увеличен в связи с увеличением нормативной оценки земли или по другим причинам, а изменения в договор аренды не внесены? Теперь вывод налоговиков однозначный, поскольку основан на постановлении Верховного суда Украины от 02.12.2014 N 21-274а14: годовой размер арендной платы за землю в любом случае не может быть меньше меньшей 3 процентов нормативной денежной оценки земли, независимо от того, были внесены изменения в договор или нет.

До появления этого письма с учетом судебной практики ранее предприятия поступали по одному из двух вариантов.

Вариант 1. Платили арендную плату за землю ориентируясь не только на размер платы указанный в договоре, но и на размер налога на землю, действующий на момент уплаты. Если налог на землю с учетом индексации был больше, то платили арендную плату в размере не меньше 3% нормативной оценки земли. Такой осторожный подход позволял избежать судебных споров с налоговой.

Вариант 2. Платили арендную плату за землю в размере указанном в договоре, несмотря на то, что размер налога на землю мог быть больше. В этом случае нередко возникали судебные споры с налоговиками, но судебная практика была на стороне плательщиков (например, Постановление ВАСУ от 18.12.2013 № К/9991/46401/11), и с этим даже соглашались налоговики (письмо от 30.09.2013 г. N 12217/6/99-95-25-50-09-15-01).

Основанием для данного варианта были следующие нормы законодательства.

— основанием для начисления арендной платы за земельный участок является договор аренды (п.288.1 НКУ).

— размер и условия внесения арендной платы устанавливаются в договоре аренды (п.288.4 Кодекса).

— одним из важных условий договора аренды земли является арендная плата с указанием ее размера, индексации, форм платежа, сроков, порядка ее внесения и пересмотра и ответственности за ее неуплату (ст.15 Закона «Об аренде земли»).

Поэтому, только с момента внесения изменений в договор аренды земли субъект хозяйствования будет платить арендную плату в новом размере. Но теперь этот вариант не применим.

С новыми требованиями налоговиков, указанными в письме от 03.02.2015 г. N 3340/7/99-99-10-02-02-17 нет смысла спорить, поскольку действительно в НКУ есть норма 288.5.1, согласно которой годовой размер арендной платы не может быть меньшей 3 процентов нормативной денежной оценки земли. К том же решение Верховного суда обязательно для применения всеми, поскольку согласно ст.244.2 Кодекс административного судопроизводства Украины (КАСУ):

«Рішення Верховного Суду … є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов’язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України».

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 03.02.2015 р. N 3340/7/99-99-10-02-02-17

Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві,
Міжрегіональному головному управлінню ДФС — Центральному офісу з обслуговування великих платників

Державна фіскальна служба України з метою забезпечення належного виконання платниками податків обов’язку з сплати орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності повідомляє таке.

Верховним судом України (далі — ВСУ) у постанові від 02.12.2014 N 21-274а14 (далі — постанова N 21) висловлено правову позицію щодо застосування підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (далі — ПКУ).

Зокрема, передбачено, що з набранням чинності ПКУ річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПКУ та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПКУ над нормами інших актів у разі їх суперечності (пункт 5.2 статті 5 ПКУ), до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПКУ.

Таким чином, згідно із правовою позицією ВСУ з 1 січня 2011 року розмір податкового обов’язку платника податків зі сплати орендної плати не може бути меншим, ніж визначений пунктом 288.5 статті 288 ПКУ.

При цьому відповідно до ст. 244² Кодексу адміністративного судочинства України рішення ВСУ, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов’язані привести свою судову практику у відповідність до рішення ВСУ.

Отже, з метою забезпечення належного та своєчасного виконання платниками податків обов’язку зі сплати орендної плати зобов’язуємо головні управління ДФС — Центральний офіс з обслуговування великих платників забезпечити проведення зустрічей з орендарями земельних ділянок державної та комунальної форми власності, які сплачують орендну плату в розмірі меншому, ніж закріплено пунктом 288.5 статті 288 ПКУ.

Довести до відома платників податків правову позицію ВСУ, викладену в постанові N 21, та запропонувати здійснити нарахування та сплату орендної плати у визначеному ПКУ розмірі (у тому числі шляхом подання уточнюючих розрахунків).

Про результати роботи та суми сплаченої платниками податків орендної плати повідомити засобами електронного зв’язку Fossmail (ДФСУ 100202 Грищенко) до 02.03.2015.

Додаток: копія постанови ВСУ від 02.12.2014 N 21-274а14.