Форма счет-фактуры заменяет акт выполненных работ, если оплачен: в каких случаях можно применять счет-фактуру и при каких условиях

16.03.2017

Минфин, основываясь на изменениях, внесенных в Закон о бухгалтерском учете, указал на важные отличия в применении первичных документов (а именно счет-фактуры и инвойса) с 2017 года.

1. Счет – фактура (инвойс) может быть основанием для отражения в бухучете хозяйственных операций без составления акта приема-передачи, но при определенных условиях:

• Счет – фактура (инвойс) должен быть оплачен (соответственно оплата должна быть подтверждена платежным документом).
• Счет – фактура (инвойс) должен, как минимум, содержать все обязательные реквизиты первичного документа (назву документа; дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції).

2. Если счет – фактура выписан в момент выполнения поставки (предоставления услуг), то оплаты вполне достаточно. Но этого недостаточно, если счет – фактура (инвойс) выписана на предоплату, и в момент оплаты поставка не осуществлена (работа не выполнена), то это еще не основание для отражения операции на доходах. Должна быть выполнена сама поставка, выполнение работ, а дату такого выполнения нужно подтвердить другим документом.
3. Также важными являются условия договора, если таковой сопровождает операцию. Желательно уже в договоре четко указать на выписку счет-фактуры (инвойса), а не акт приема-передачи. Поскольку, если акт прописан в договоре, то его нужно обязательно составлять.
4. Чаще всего счет-фактуру (инвойс) без какого либо отдельного договора и акта приема-передачи рационально применять при разовых поставках, разовых оказаниях услуг (работ), которые оплачиваются сразу при их выполнении.
5. Учитывая не заканчивающуюся в Украине борьбу с фиктивными операциями, при доказывании которых перед налоговиками и в суде приходится реальность операции подтверждать всякими мыслимыми и немыслимыми документами, то пока полностью отказываться от применения актов приема-передачи не стоит. По крайней мере акты пригодятся в случаях, когда выполнение операции не сопровождается другими документами, кроме счет-фактуры (инвойса).
6. Также нежелательно отказываться от актов приема-передачи плательщикам НДС, чтобы потом не возникло проблем с доказыванием, какая дата является датой «отримання платником податку товарів/послуг» (для налогового кредита), датой «відвантаження товарів», датой «оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг».
7. Кроме того, прилагаем образец счета-фактуры, разработанного нами.

Рахунок-фактура  № _________

Цей рахунок-фактура є пропозицією укласти договір. Оплата за цим рахунком-фактурой є прийняттям пропозиції укласти договір на умовах, викладених в цьому рахунку-фактурі. Оплата за цим рахунком-фактурой  може бути здійснена не пізніше ______________.

Оплата згідно цього рахунка-фактури одночасно є свідченням виконання робіт та надання послуг в повному обсязі, їх прийняття, а також підтвердженням кінцевих розрахунків між Сторонами.

Оплата згідно цього рахунка-фактури є підтвердженням того, що Сторони не мають взаємних претензій та не мають наміру направляти рекламації. Договір не передбачає штрафних санкцій.

Сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань за договором на час дії форс-мажорних обставин.

Всі спори, що виникнуть між Сторонами по договору будуть розглядатись компетентним судом за місцезнаходження відповідача.

Виконавець: посада            _______________________               (_______________________________)

(підпис)

Аудитор Сергей Гонтаровский

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 16.02.2017 р. N 31-11410-06-5/4339

Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади України

Щодо особливостей застосування первинних документів

Міністерство фінансів України надає роз’яснення щодо особливостей застосування первинних документів в бухгалтерському обліку.

Законом України від 03.11.2016 N 1724-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар’єрів для експорту послуг» внесено зміни до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — Закон), яким, зокрема, передбачено спрощення документообороту підприємств шляхом зменшення вимог до первинного документа та скорочення переліку його обов’язкових реквізитів.

Згідно із Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинний документ — це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Господарська операція — це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оформлений належним чином рахунок-фактура (інвойс) може бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарської операції з постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта приймання-передачі тільки у разі його оплати, що підтверджується відповідними документами.

Документами, що підтверджують оплату, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера тощо.

Рахунок-фактура може бути складений у паперовій або в електронній формі та повинен мати реквізити, які дають можливість ідентифікувати господарську операцію та її учасників, зокрема: назву підприємства, від імені якого складено рахунок-фактуру; назву контрагента; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в оформленні рахунку-фактури.