Заправка транспорта подрядчика топливом заказчика требует регистрации заказчика плательщиком акциза на топливо — есть нюансы

04.09.2016г.

На данное письмо налоговиков стоит обратить внимание, поскольку в нем есть выводы, которые следует знать предприятиям.

1. Налоговики настаивают на том, что если заказчик обеспечивает подрядчика топливом (поскольку договором между ними предусмотрено выполнение в некоторых случаях работ с использованием материала заказчику), то такое предоставление топлива считается реализацией топлива согласно п.14.1.212 НКУ. Следовательно, в этом случае заказчик должен обязательно зарегистрироваться плательщиком акциза по реализации топлива (предоставлять акцизную декларацию, выписывать акцизные накладные и регистрировать их в едином реестре).

Но по нашему мнению, такие операции не совсем соответствуют п.14.1.212 НКУ, поскольку в этом случае подрядчику не передается право собственности (право распоряжения) на топливо. Передается только право использовать топливо на цели, установленные заказчиком.

Хотя некоторые эксперты считают, что в этом случае топливо все же переходит в распоряжение подрядчика (а это предусмотрено п.14.1.212 НКУ), который его использует при осуществлении эксплуатации техники (автотранспорта). Следствием этого, по их мнению, является необходимость регистрации плательщиком акциза по реализации топлива.

В такой двойственной ситуации таких операций лучше избегать. Пусть подрядчик сам обеспечивает себя топливом.

Как еще можно по другому организовать отношения с подрядчиком, чтобы уйти от необходимости регистрироваться плательщиком акциза на реализацию топлива? В принципе можно, если предметом договора будет не проведение работ типа, перевозка груза, строительно-монтажные работы, уборочные работы, а аренда техники (автотранспорта) с водителем (т.е. аренда техники с аутстаффингом (лизингом) водителя). В этом случае собственность или право пользования топливом заказчик никому не передает, так как юридически сам эксплуатирует технику, хотя физически работу водителя выполняет персонал подрядчика. Но такой вариант не всегда возможен, например, в случае, если такая деятельность лицензируется или требуются какие-либо специальные разрешения (в каждом отдельном случае нужно разбираться индивидуально).

2. Если у предприятия есть пункты заправки топливом для обеспечения работы собственного транспорта, то в случае заправки собственных или арендованных транспортных средств горючим с целью использования исключительно для собственных хозяйственных нужд, расчетные операции в наличной и/или безналичной форме за которые не осуществляются, такие операции не является объектом налогообложения акцизным налогом при розничной торговле.

При этом налоговики умалчивают, что же в этом случае у предприятия с акцизом на реализацию топлива (не путать с акцизом на розничную продажу топлива о которой идет речь в предыдущем абзаце). Считаем, что при заправках собственного транспорта, у предприятия не возникает обязанность регистрироваться плательщиком акциза на реализацию топлива, поскольку в этом случае такие операции не попадают под действие п.14.1.212 НКУ.

Аудитор Сергей Гонтаровский

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 04.07.2016 р. N 14497/6/99-99-15-03-03-15

Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) розглянула звернення товариство з обмеженою відповідальністю (далі — Товариство) від 31.05.2016 N 386 (вх. ДФС N 14325/6 від 06.06.2016) та надає відповіді на поставленні запитання.

Чи повинно Товариство реєструватися платником акцизного податку у разі надання для використання підакцизної продукції (пального) за договорами про виконання робіт або надання послуг, які не передбачають передання права власності або розпорядження на пальне іншій стороні договору?

Відповідно до звернення Товариство укладає договори підряду, згідно з якими виконавці (Підрядники) надають послуги Товариству (Замовнику) із використанням техніки Підрядника, яка буде заправлятись пальним Замовника (Товариства).

Статтею 837 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. При цьому ст. 839 ЦКУ передбачено, що підрядник зобов’язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 840 ЦКУ визначено, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов’язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків. Підрядник відповідає за виконання або за неналежне виконання своєї роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведене, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при неналежному прийманні матеріалу.

Таким чином, на умовах договору підряду здійснюється передача (відпуск) пального від Замовника (Товариства) до Підрядника (виконавця), що належить до операції з реалізації пального у розумінні абзацу другого пп. 14.1.212 п. 14.1. ст. 14 Кодексу.

Відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

Реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу — це будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання (пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Суб’єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені пп. 14.1.212 п. 14.1. ст. 14 Кодексу, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу є платником акцизного податку.

Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб — підприємців до початку здійснення реалізації пального (пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу).

З огляду на викладене, Товариство здійснює реалізацію пального та підлягає обов’язковій реєстрації як платник акцизного податку.

Звертаємо увагу, що згідно з п. 117.3 ст. 117 Кодексу здійснення суб’єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб’єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.

Чи вважається передача пального з автозаправної станції Товариства (як Замовника за договорами про виконання сільськогосподарських робіт), об’єктом оподаткування роздрібного акцизу? Та чи вважається Товариство у даному випадку платником акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів?

Згідно з пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є особа — суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Об’єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Кодексу).

Відповідно до абзацу третього пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів — це, зокрема, фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції (далі — АЗС) товарів, зазначених у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу, незалежно від форми розрахунків.

При цьому датою виникнення податкових зобов’язань щодо реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», для безготівкових розрахунків — дата оформлення розрахункового документа на суму проведеної операції, який підтверджує факт продажу, відвантаження, фізичного відпуску товару, а у разі реалізації товарів фізичними особами — підприємцями, які сплачують єдиний податок, — дата надходження оплати за проданий товар (п. 216.9 ст. 216 Кодексу).

Отже, у разі заправки суб’єктом господарської діяльності виключно власних транспортних засобів із власних ємностей (у т. ч. через власні внутрішні АЗС, паливозаправні пункти і т. д.) пальним, розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі за яке не здійснюється, а також за умови, що операції із заправки транспорту сторонніх організацій суб’єктом господарської діяльності не відбувається, то такі операції не є об’єктом оподаткування акцизним податком з роздрібного продажу підакцизним товарів. У такому випадку суб’єкт господарювання не вважається платником акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Водночас у разі здійснення суб’єктом господарювання операцій з фізичного відпуску пального через власні АЗС одночасно для заправки як власної техніки, так і техніки сторонніх організацій, об’єктом оподаткування акцизним податком з роздрібного продажу є операції з фізичного відпуску для заправки автотранспорту сторонніх організацій.

Чи належить виконання робіт або надання послуг, під час яких використовується підакцизна продукція (надається пальне), до переліку операцій, за якими відсутній об’єкт оподаткування акцизним податком з урахуванням норм пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 та п. 213 ст. 213 Кодексу?

Зазначаємо, що п. 213.1 ст. 213 Кодексу доповнено пп. 213.1.12, згідно з яким розширено перелік об’єктів оподаткування акцизним податком. Так, до об’єктів оподаткування віднесено операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, які перевищують обсяги пального:

отримані від інших платників акцизного податку, підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних;

ввезені (імпортовані) на митну територію України, засвідчені належно оформленою митною декларацією;

вироблені в Україні, реалізація яких є об’єктом оподаткування відповідно до пп. 213.1.1 п. 213.1 ст. 213 Кодексу, підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Такий облік отриманого та витраченого (реалізованого) пального ведеться в системі електронного адміністрування реалізації пального (СЕАРП) з метою виявлення об’єкта оподаткування акцизним податком, а саме: обсягів перевищення витраченого (реалізованого) пального над отриманим.

Таким чином, податкове зобов’язання зі сплати акцизного податку у разі здійснення Товариством операцій з реалізації пального виникатиме тільки у разі перевищення обсягу реалізованого над обсягом отриманого пального (пп. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213 Кодексу).

____________