НДФЛ и военный сбор удерживаются из средней зарплаты, морального ущерба при выплате по решению суда

Выводы из данного письма имеют значение для предприятий, которым приходится выплачивать среднюю заработную плату работнику по решению суда за время вынужденного прогула в связи с незаконным увольнением. В связи с тем, что из решения суда порой не ясно, имеет ли право предприятие не выплатить всю сумму работнику (указанную в решении), удержав НДФЛ, ЕСВ, военный сбор, предприятия вынуждены были платить эти налоги за свой счет (без удержания из заработной платы).

1. Лицом, ответственной за начисление, удержание и уплату в бюджет НДФЛ и военного сбора из заработной платы, является предприятие — работодатель, который выплачивает такие доходы работнику.
2. Суд должен привести в своем решении расчеты, из которых он определял суммы подлежащие уплате работнику. Поскольку взыскивать и платить НДФЛ и военный сбор — это обязанность работодателя, в резолютивной части судебного решения определяют сумму без их удержания.
3. Если в решении суда размер компенсации указан с разбивкой по месяцам, то и обложение НДФЛ следует осуществлять в отдельности за каждый месяц начисления (то есть разбивать базу налогообложения). Если же в решении суда указаны общие сумму компенсации, то обложение НДФЛ и военным сбором осуществляется исходя из общей суммы в месяце ее начисления (выплаты).
4. Моральный ущерб облагается НДФЛ и военным сбором (в соответствии п.164.2.14 НКУ).

Таким образом, предприятие должно выплачивать работнику сумму, указанную в решении суда, удержав из нее необходимые налоги. Если в решении суда ничего не указано о удержании налогов, то необходимо потребовать от суда дополнительные уточнения (пояснения).

ЕСВ.

К сожалению, в данном письме не коснулись вопроса удержания ЕСВ. По нашему мнению, удерживать ЕСВ необходимо аналогично НДФЛ и военного сбора.

На чем основан такой вывод? Базой для начисления ЕСВ является начисленная сумма заработной платы. Поскольку средний заработок за время вынужденного прогула включается в фонд дополнительной заработной платы, как оплата неотработанного времени (пп. 2.2.12 Инструкции № 5), то соответственно такая выплата является базой для начисления и удержания ЕСВ.

По решению суда увольнение было признано незаконным и на основании приказа о восстановлении работник считается приступившим к работе с момента увольнения, т.е. начисление ЕСВ производится в период его работы из расчета среднего заработка и количества месяцев, приходящихся на соответствующий период.

Аудитор Сергей Гонтаровский

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 01.10.2015 р. N 9186/Х/99-99-17-02-01-14

Державна фіскальна служба України розглянула Ваші заяви щодо оподаткування доходу у вигляді відшкодування моральної шкоди та доходів, виплачених за рішенням суду за час вимушеного прогулу, і повідомляє таке.

Порядок оподаткування доходів податком на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) регулюється розділом IV Податкового кодексу України (далі — ПКУ), зокрема пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ визначено, що об’єктом оподаткування ПДФО є загальний місячний оподатковуваний дохід, який складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати ПДФО із суми такого доходу за його рахунок. Тобто саме роботодавець виступатиме податковим агентом при нарахуванні середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Під час оподаткування потрібно застосовувати ставки ПДФО, визначені ст. 167 ПКУ (у 2015 році до доходу до 12180 грн. застосовується ставка 15 відсотків, більше 12180 грн. — 20 відсотків).

Крім того, об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (пп. 1.2 п. 16¹ підрозд. 10 розд. XX ПКУ). Таким чином, середня зарплата за час вимушеного прогулу підлягає оподаткуванню військовим збором за ставкою 1,5 відс. від об’єкта оподаткування (пп. 1.3 п. 16¹ підрозд. 10 розд. XX ПКУ). Нарахування, утримання та сплату (перерахування) збору до бюджету здійснюють у порядку, визначеному ст. 168 ПКУ (пп. 1.4 п. 16¹ підрозд. 10 розд. XX ПКУ).

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету ПДФО та військового збору з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи (п. 171.1 ст. 171 ПКУ).

При винесенні рішення про поновлення працівника на роботі суд одночасно ухвалює рішення про виплату працівникові середньої зарплати за час вимушеного прогулу (ст. 235 Кодексу законів про працю).

Згідно з абзацом п’ятим п. 6 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року N 13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести у своєму рішенні розрахунки, з яких він визначав суми стягнення. Оскільки справляти і сплачувати ПДФО та військовий збір — це обов’язок роботодавця, у резолютивній частині судового рішення визначають суму без їх утримання.

Якщо в рішенні суду розмір компенсації вказано з розбивкою за місяцями, то й обкладення ПДФО слід здійснювати окремо за кожний місяць нарахування (тобто розбивати базу оподаткування). Якщо ж у рішенні суду вказано загальну суму компенсації, то обкладення ПДФО та військовим збором здійснюється виходячи із загальної суми в місяці її нарахування (виплати).

Щодо оподаткування моральної шкоди, то згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі — Кодекс) підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Ст. 16 Кодексу встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 22 Кодексу особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Крім цього, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування (стаття 23 Кодексу).

Відповідно до пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров’ю.

З повагою,